"Босий ген" розповідає про вибух Хіросіми з точки зору молодого хлопчика Гена та його сім'ї. Але теми книги (фізичний та психологічний збиток, який звичайні люди зазнають від реалій війни) сьогодні звучать холодно істинно. Ген та його сім'я вже давно борються, не маючи багато їжі, грошей чи ліків, але, незважаючи на труднощі, вони намагаються зберегти видимість нормального життя. Дорослі знесилені і майже зневірені; діти приймають повітряні нальоти та голод більш-менш поступово. Наказава, людина, яка вижила в Хіросімі, ефективно зображує напруженість життя в цьому середовищі та показує, як зусилля підтримувати бадьорість у важких обставинах часом проявляються як маніакальний, ірраціональний гумор. Історія пропонує деякий оптимізм: персонажі здійснюють акти самопожертви заради сусідів і близьких (наприклад, коли вагітна мати Гена захворіла від недоїдання, він разом з братом позує сиротами і виступає на вулицях, перекидаючи гроші на стіни свого будинку, щоб їх не зачепили). Під цим можливим ставленням криється глибока провина батьків і почуття безпорадності. Коли діти екстатично галасують над залишком їжі, батьки розчиняються від сорому та горя. Мистецтво чітко намальоване та виразне, а розповідь має такий природний ритм, що його легко втягнути в життя сім’ї, завдяки чому читачі знають, що катаклізм чекає їх настільки реальнішими, близькими та важкими для сприйняття. Незважаючи на свій болісний характер, ця робота є безцінною для уроків, які вона пропонує в історії, людяності та співчутті.
